Ми як суспільство ще тільки стали на шлях подолання постколоніального мислення, і маємо, ніде правди діти, непочатий край роботи. Перефразовуючи слова Оксани Стефанівни Забужко, дійсно, часто хочеться кричати: «Люди, у нас багатюща культура, від якої вас умисне було відлучено (с) , і якщо ми про неї нічого (або мало) знаємо, це не означає, що її немає!» На жаль, і досі для багатьох (освічених!) «українське – це зашквар, все одно що ходити в пальті Київської швейної фабрики імені Смирнова-Ласточкіна», – знову слова О.С. Забужко. Або, як мінімум, українське не може бути поставлене на один щабель з «вєлікой расійской культурай»… Звідки з’являється таке бажання – брати щось чуже за еталон і порівнювати з ним своє, рідне, підкреслюючи свою меншовартість – так, можна ніби пояснити: постколоніальне мислення… Але те, що на десятому році російсько-української війни, маємо публічних осіб, які привселюдно хваляться тим, що «ніколи не читали письменника Чеха», і «навіть не підозрювали про його існування» – і не отримують за цю зневагу відповідної реакції у суспільстві – це тривожний знак.

Проте, нам своє робить (с). Тож 28.09.2023 року здобувачі та викладачі кафедри перекладу мали змогу відвідати лекцію д.і.н., професора, завідувача кафедри гуманітарних наук, культури і мистецтва КрНУ ім. М. Остроградського. Володимира Івновича Маслака «Задушливі обійми»: українсько-московські стосунки в історичному аспекті». Дякуємо Володимиру Івановичу та Кафедра економіки КрНУ ім. М.Остроградського за можливість долучитися до вебінару.

Слава Україні!